розка́чувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
(розплющувати; розгортати) | ||
Інфінітив | розка́чувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розка́чуймо | |
2 особа | розка́чуй | розка́чуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розка́чуватиму | розка́чуватимемо, розка́чуватимем |
2 особа | розка́чуватимеш | розка́чуватимете |
3 особа | розка́чуватиме | розка́чуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розка́чую | розка́чуємо, розка́чуєм |
2 особа | розка́чуєш | розка́чуєте |
3 особа | розка́чує | розка́чують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розка́чуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розка́чував | розка́чували |
жін. р. | розка́чувала | |
сер. р. | розка́чувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розка́чувавши |