| розкура́жуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | розкура́жуватися, розкура́жуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкура́жуймося, розкура́жуймось | |
| 2 особа | розкура́жуйся, розкура́жуйсь | розкура́жуйтеся, розкура́жуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкура́жуватимуся, розкура́жуватимусь | розкура́жуватимемося, розкура́жуватимемось, розкура́жуватимемся |
| 2 особа | розкура́жуватимешся | розкура́жуватиметеся, розкура́жуватиметесь |
| 3 особа | розкура́жуватиметься | розкура́жуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкура́жуюся, розкура́жуюсь | розкура́жуємося, розкура́жуємось, розкура́жуємся |
| 2 особа | розкура́жуєшся | розкура́жуєтеся, розкура́жуєтесь |
| 3 особа | розкура́жується | розкура́жуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розкура́жуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розкура́жувався, розкура́жувавсь | розкура́жувалися, розкура́жувались |
| жін. р. | розкура́жувалася, розкура́жувалась | |
| сер. р. | розкура́жувалося, розкура́жувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкура́жувавшись | ||