| | |
| розложи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (розкластися; розташуватися; розкинутися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розложи́тися, розложи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розложі́мося, розложі́мось, розложі́мся |
| 2 особа | розложи́ся, розложи́сь | розложі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розложу́ся, розложу́сь | розло́жимося, розло́жимось, розло́жимся |
| 2 особа | розло́жишся | розло́житеся, розло́житесь |
| 3 особа | розло́житься | розло́жаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розложи́вся, розложи́всь | розложи́лися, розложи́лись |
| жін.р. | розложи́лася, розложи́лась |
| сер.р. | розложи́лося, розложи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розложи́вшись |
