| | |
| розлічи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (рахувати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розлічи́тися, розлічи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розлічі́мося, розлічі́мось, розлічі́мся |
| 2 особа | розлічи́ся, розлічи́сь | розлічі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розлічу́ся, розлічу́сь | розлічимо́ся, розлічимо́сь, розлічи́мся |
| 2 особа | розлічи́шся | розлічите́ся, розлічите́сь |
| 3 особа | розлічи́ться | розліча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розлічи́вся, розлічи́всь | розлічи́лися, розлічи́лись |
| жін.р. | розлічи́лася, розлічи́лась |
| сер.р. | розлічи́лося, розлічи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розлічи́вшись |
