| розмежува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розмежува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розмежу́ймо | |
| 2 особа | розмежу́й | розмежу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розмежу́ю | розмежу́ємо, розмежу́єм |
| 2 особа | розмежу́єш | розмежу́єте |
| 3 особа | розмежу́є | розмежу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розмежува́в | розмежува́ли |
| жін.р. | розмежува́ла | |
| сер.р. | розмежува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розмежо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| розмежо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| розмежува́вши | ||