| розмо́кнути – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розмо́кнути | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розмо́кне | розмо́кнуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розмо́к, розмо́кнув | розмо́кли, розмо́кнули |
| жін.р. | розмо́кла, розмо́кнула | |
| сер.р. | розмо́кло, розмо́кнуло | |
| Активний дієприкметник | ||
| розмо́клий | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розмо́кши, розмо́кнувши | ||