| розпала́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розгорітися) | ||
| Інфінітив | розпала́тися, розпала́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розпала́ється | розпала́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпала́вся, розпала́всь | розпала́лися, розпала́лись |
| жін.р. | розпала́лася, розпала́лась | |
| сер.р. | розпала́лося, розпала́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розпала́вшись | ||