| розплу́тати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розплу́тати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розплу́таймо | |
| 2 особа | розплу́тай | розплу́тайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розплу́таю | розплу́таємо, розплу́таєм |
| 2 особа | розплу́таєш | розплу́таєте |
| 3 особа | розплу́тає | розплу́тають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розплу́тав | розплу́тали |
| жін.р. | розплу́тала | |
| сер.р. | розплу́тало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розплу́таний | ||
| Безособова форма | ||
| розплу́тано | ||
| Дієприслівник | ||
| розплу́тавши | ||