| | |
| розстіба́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розстіба́тися, розстіба́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розстіба́ймося, розстіба́ймось |
| 2 особа | розстіба́йся, розстіба́йсь | розстіба́йтеся, розстіба́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розстіба́тимуся, розстіба́тимусь | розстіба́тимемося, розстіба́тимемось, розстіба́тимемся |
| 2 особа | розстіба́тимешся | розстіба́тиметеся, розстіба́тиметесь |
| 3 особа | розстіба́тиметься | розстіба́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розстіба́юся, розстіба́юсь | розстіба́ємося, розстіба́ємось, розстіба́ємся |
| 2 особа | розстіба́єшся | розстіба́єтеся, розстіба́єтесь |
| 3 особа | розстіба́ється | розстіба́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розстіба́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розстіба́вся, розстіба́всь | розстіба́лися, розстіба́лись |
| жін. р. | розстіба́лася, розстіба́лась |
| сер. р. | розстіба́лося, розстіба́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розстіба́вшись |
