| | | | |
| розхри́станий1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (від: розхриста”ти) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | розхри́станий | розхри́стана | розхри́стане | розхри́стані |
| родовий | розхри́станого | розхри́станої | розхри́станого | розхри́станих |
| давальний | розхри́станому | розхри́станій | розхри́станому | розхри́станим |
| знахідний | розхри́станий, розхри́станого | розхри́стану | розхри́стане | розхри́стані, розхри́станих |
| орудний | розхри́станим | розхри́станою | розхри́станим | розхри́станими |
| місцевий | на/у розхри́станому, розхри́станім | на/у розхри́станій | на/у розхри́станому, розхри́станім | на/у розхри́станих |
