| розщепи́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розщепи́тися, розщепи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розще́питься | розще́пляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розщепи́вся, розщепи́всь | розщепи́лися, розщепи́лись |
| жін.р. | розщепи́лася, розщепи́лась | |
| сер.р. | розщепи́лося, розщепи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розщепи́вшись | ||