| рубцюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | рубцюва́тий | рубцюва́та | рубцюва́те | рубцюва́ті |
| родовий | рубцюва́того | рубцюва́тої | рубцюва́того | рубцюва́тих |
| давальний | рубцюва́тому | рубцюва́тій | рубцюва́тому | рубцюва́тим |
| знахідний | рубцюва́тий, рубцюва́того | рубцюва́ту | рубцюва́те | рубцюва́ті, рубцюва́тих |
| орудний | рубцюва́тим | рубцюва́тою | рубцюва́тим | рубцюва́тими |
| місцевий | на/у рубцюва́тому, рубцюва́тім | на/у рубцюва́тій | на/у рубцюва́тому, рубцюва́тім | на/у рубцюва́тих |