| самвида́вний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | самвида́вний | самвида́вна | самвида́вне | самвида́вні |
| родовий | самвида́вного | самвида́вної | самвида́вного | самвида́вних |
| давальний | самвида́вному | самвида́вній | самвида́вному | самвида́вним |
| знахідний | самвида́вний, самвида́вного | самвида́вну | самвида́вне | самвида́вні, самвида́вних |
| орудний | самвида́вним | самвида́вною | самвида́вним | самвида́вними |
| місцевий | на/у самвида́вному, самвида́внім | на/у самвида́вній | на/у самвида́вному, самвида́внім | на/у самвида́вних |
| [розм.] | ||||