| самовідре́чений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | самовідре́чений | самовідре́чена | самовідре́чене | самовідре́чені |
| родовий | самовідре́ченого | самовідре́ченої | самовідре́ченого | самовідре́чених |
| давальний | самовідре́ченому | самовідре́ченій | самовідре́ченому | самовідре́ченим |
| знахідний | самовідре́чений | самовідре́чену | самовідре́чене | самовідре́чені |
| орудний | самовідре́ченим | самовідре́ченою | самовідре́ченим | самовідре́ченими |
| місцевий | на/у самовідре́ченому, самовідре́ченім | на/у самовідре́ченій | на/у самовідре́ченому, самовідре́ченім | на/у самовідре́чених |