| свинцюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | свинцюва́тий | свинцюва́та | свинцюва́те | свинцюва́ті |
| родовий | свинцюва́того | свинцюва́тої | свинцюва́того | свинцюва́тих |
| давальний | свинцюва́тому | свинцюва́тій | свинцюва́тому | свинцюва́тим |
| знахідний | свинцюва́тий | свинцюва́ту | свинцюва́те | свинцюва́ті |
| орудний | свинцюва́тим | свинцюва́тою | свинцюва́тим | свинцюва́тими |
| місцевий | на/у свинцюва́тому, свинцюва́тім | на/у свинцюва́тій | на/у свинцюва́тому, свинцюва́тім | на/у свинцюва́тих |