| | |
| скудо́вчитися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (завовтузитися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | скудо́вчитися, скудо́вчитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | скудо́вчмося, скудо́вчмось |
| 2 особа | скудо́вчся | скудо́вчтеся, скудо́вчтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | скудо́вчуся, скудо́вчусь | скудо́вчимося, скудо́вчимось, скудо́вчимся |
| 2 особа | скудо́вчишся | скудо́вчитеся, скудо́вчитесь |
| 3 особа | скудо́вчиться | скудо́вчаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | скудо́вчився, скудо́вчивсь | скудо́вчилися, скудо́вчились |
| жін.р. | скудо́вчилася, скудо́вчилась |
| сер.р. | скудо́вчилося, скудо́вчилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| скудо́вчившись |
