| | | | |
| слововивідни́й – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | слововивідни́й | слововивідна́ | слововивідне́ | слововивідні́ |
| родовий | слововивідно́го | слововивідно́ї | слововивідно́го | слововивідни́х |
| давальний | слововивідно́му | слововивідні́й | слововивідно́му | слововивідни́м |
| знахідний | слововивідни́й | слововивідну́ | слововивідне́ | слововивідні́ |
| орудний | слововивідни́м | слововивідно́ю | слововивідни́м | слововивідни́ми |
| місцевий | на/у слововивідно́му, слововивідні́м | на/у слововивідні́й | на/у слововивідно́му, слововивідні́м | на/у слововивідни́х |
| | | | |
| [рідко] | | | | |
