| сліди́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (іти слідом) | ||
| Інфінітив | сліди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | сліді́мо, сліді́м | |
| 2 особа | сліди́ | сліді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сліди́тиму | сліди́тимемо, сліди́тимем |
| 2 особа | сліди́тимеш | сліди́тимете |
| 3 особа | сліди́тиме | сліди́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сліджу́ | слі́димо, слі́дим |
| 2 особа | слі́диш | слі́дите |
| 3 особа | слі́дить | слі́дять |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| слі́дячи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | сліди́в | сліди́ли |
| жін. р. | сліди́ла | |
| сер. р. | сліди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| сліди́вши | ||