| | |
| сліди́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (іти слідом) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | сліди́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | сліді́мо, сліді́м |
| 2 особа | сліди́ | сліді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сліди́тиму | сліди́тимемо, сліди́тимем |
| 2 особа | сліди́тимеш | сліди́тимете |
| 3 особа | сліди́тиме | сліди́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сліджу́ | слі́димо, слі́дим |
| 2 особа | слі́диш | слі́дите |
| 3 особа | слі́дить | слі́дять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| слі́дячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | сліди́в | сліди́ли |
| жін. р. | сліди́ла |
| сер. р. | сліди́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| сліди́вши |
