| | |
| спрацюва́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (досягти узгодженості в роботі) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | спрацюва́тися, спрацюва́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | спрацю́ймося, спрацю́ймось |
| 2 особа | спрацю́йся, спрацю́йсь | спрацю́йтеся, спрацю́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | спрацю́юся, спрацю́юсь | спрацю́ємося, спрацю́ємось, спрацю́ємся |
| 2 особа | спрацю́єшся | спрацю́єтеся, спрацю́єтесь |
| 3 особа | спрацю́ється | спрацю́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | спрацюва́вся, спрацюва́всь | спрацюва́лися, спрацюва́лись |
| жін.р. | спрацюва́лася, спрацюва́лась |
| сер.р. | спрацюва́лося, спрацюва́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| спрацюва́вшись |
