| співтворе́ць – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | співтворе́ць | співтворці́ |
| родовий | співтворця́ | співтворці́в |
| давальний | співтворце́ві, співтворцю́ | співтворця́м |
| знахідний | співтворця́ | співтворці́в |
| орудний | співтворце́м | співтворця́ми |
| місцевий | на/у співтворце́ві, співтворці́, співтворцю́ | на/у співтворця́х |
| кличний | співтворцю́ | співтворці́ |
| [книжн.] |