станісла́вчицький – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | станісла́вчицький | станісла́вчицька | станісла́вчицьке | станісла́вчицькі |
родовий | станісла́вчицького | станісла́вчицької | станісла́вчицького | станісла́вчицьких |
давальний | станісла́вчицькому | станісла́вчицькій | станісла́вчицькому | станісла́вчицьким |
знахідний | станісла́вчицький, станісла́вчицького | станісла́вчицьку | станісла́вчицьке | станісла́вчицькі, станісла́вчицьких |
орудний | станісла́вчицьким | станісла́вчицькою | станісла́вчицьким | станісла́вчицькими |
місцевий | на/у станісла́вчицькому, станісла́вчицькім | на/у станісла́вчицькій | на/у станісла́вчицькому, станісла́вчицькім | на/у станісла́вчицьких |