сто́порити – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | сто́порити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | сто́пормо | |
2 особа | сто́пор | сто́порте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | сто́поритиму | сто́поритимемо, сто́поритимем |
2 особа | сто́поритимеш | сто́поритимете |
3 особа | сто́поритиме | сто́поритимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | сто́порю | сто́поримо, сто́порим |
2 особа | сто́пориш | сто́порите |
3 особа | сто́порить | сто́порять |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
сто́порячи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | сто́порив | сто́порили |
жін. р. | сто́порила | |
сер. р. | сто́порило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
сто́поривши |