| сточи́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (стати тонким або тупим внаслідок тертя) | ||
| Інфінітив | сточи́тися, сточи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | сто́читься | сто́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | сточи́вся, сточи́всь | сточи́лися, сточи́лись |
| жін.р. | сточи́лася, сточи́лась | |
| сер.р. | сточи́лося, сточи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| сточи́вшись | ||