| сточи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (гризучи, руйнувати) | ||
| Інфінітив | сточи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | сточі́мо, сточі́м | |
| 2 особа | сточи́ | сточі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сточу́ | сто́чимо, сто́чим |
| 2 особа | сто́чиш | сто́чите |
| 3 особа | сто́чить | сто́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | сточи́в | сточи́ли |
| жін.р. | сточи́ла | |
| сер.р. | сточи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| сто́чений | ||
| Безособова форма | ||
| сто́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| сточи́вши | ||