стукітли́вий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | стукітли́вий | стукітли́ва | стукітли́ве | стукітли́ві |
родовий | стукітли́вого | стукітли́вої | стукітли́вого | стукітли́вих |
давальний | стукітли́вому | стукітли́вій | стукітли́вому | стукітли́вим |
знахідний | стукітли́вий, стукітли́вого | стукітли́ву | стукітли́ве | стукітли́ві, стукітли́вих |
орудний | стукітли́вим | стукітли́вою | стукітли́вим | стукітли́вими |
місцевий | на/у стукітли́вому, стукітли́вім | на/у стукітли́вій | на/у стукітли́вому, стукітли́вім | на/у стукітли́вих |