| | |
| суб’єктивува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | суб’єктивува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | суб’єктиву́ймо |
| 2 особа | суб’єктиву́й | суб’єктиву́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | суб’єктивува́тиму | суб’єктивува́тимемо, суб’єктивува́тимем |
| 2 особа | суб’єктивува́тимеш | суб’єктивува́тимете |
| 3 особа | суб’єктивува́тиме | суб’єктивува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | суб’єктиву́ю | суб’єктиву́ємо, суб’єктиву́єм |
| 2 особа | суб’єктиву́єш | суб’єктиву́єте |
| 3 особа | суб’єктиву́є | суб’єктиву́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| суб’єктиву́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | суб’єктивува́в | суб’єктивува́ли |
| жін. р. | суб’єктивува́ла |
| сер. р. | суб’єктивува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| суб’єктиво́ваний |
| Безособова форма |
| суб’єктиво́вано |
| Дієприслівник |
| суб’єктивува́вши |
