| | |
| суяти́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (турбуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | суяти́тися, суяти́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | суяті́мося, суяті́мось, суяті́мся |
| 2 особа | суяти́ся, суяти́сь | суяті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | суяти́тимуся, суяти́тимусь | суяти́тимемося, суяти́тимемось, суяти́тимемся |
| 2 особа | суяти́тимешся | суяти́тиметеся, суяти́тиметесь |
| 3 особа | суяти́тиметься | суяти́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | суячу́ся, суячу́сь | суятимо́ся, суятимо́сь, суяти́мося |
| 2 особа | суяти́шся | суятите́ся, суятите́сь |
| 3 особа | суяти́ться | суятя́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| суятячи́сь* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | суяти́вся, суяти́всь | суяти́лися, суяти́лись |
| жін. р. | суяти́лася, суяти́лась |
| сер. р. | суяти́лося, суяти́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| суяти́вшись |
