| тривіко́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тривіко́нний | тривіко́нна | тривіко́нне | тривіко́нні |
| родовий | тривіко́нного | тривіко́нної | тривіко́нного | тривіко́нних |
| давальний | тривіко́нному | тривіко́нній | тривіко́нному | тривіко́нним |
| знахідний | тривіко́нний | тривіко́нну | тривіко́нне | тривіко́нні |
| орудний | тривіко́нним | тривіко́нною | тривіко́нним | тривіко́нними |
| місцевий | на/у тривіко́нному, тривіко́ннім | на/у тривіко́нній | на/у тривіко́нному, тривіко́ннім | на/у тривіко́нних |