| тупува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тупува́тий | тупува́та | тупува́те | тупува́ті |
| родовий | тупува́того | тупува́тої | тупува́того | тупува́тих |
| давальний | тупува́тому | тупува́тій | тупува́тому | тупува́тим |
| знахідний | тупува́тий, тупува́того | тупува́ту | тупува́те | тупува́ті, тупува́тих |
| орудний | тупува́тим | тупува́тою | тупува́тим | тупува́тими |
| місцевий | на/у тупува́тому, тупува́тім | на/у тупува́тій | на/у тупува́тому, тупува́тім | на/у тупува́тих |