| тямкови́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тямкови́тий | тямкови́та | тямкови́те | тямкови́ті |
| родовий | тямкови́того | тямкови́тої | тямкови́того | тямкови́тих |
| давальний | тямкови́тому | тямкови́тій | тямкови́тому | тямкови́тим |
| знахідний | тямкови́тий, тямкови́того | тямкови́ту | тямкови́те | тямкови́ті, тямкови́тих |
| орудний | тямкови́тим | тямкови́тою | тямкови́тим | тямкови́тими |
| місцевий | на/у тямкови́тому, тямкови́тім | на/у тямкови́тій | на/у тямкови́тому, тямкови́тім | на/у тямкови́тих |
| [розм.] | ||||