| | |
| уве́рстувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уве́рстувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уве́рстуймо |
| 2 особа | уве́рстуй | уве́рстуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уве́рстуватиму | уве́рстуватимемо, уве́рстуватимем |
| 2 особа | уве́рстуватимеш | уве́рстуватимете |
| 3 особа | уве́рстуватиме | уве́рстуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уве́рстую | уве́рстуємо, уве́рстуєм |
| 2 особа | уве́рстуєш | уве́рстуєте |
| 3 особа | уве́рстує | уве́рстують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уве́рстуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уве́рстував | уве́рстували |
| жін. р. | уве́рстувала |
| сер. р. | уве́рстувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уве́рстувавши |
