| уво́лити – дієслово доконаного виду | ||
| (виконати, задовольнити) | ||
| Інфінітив | уво́лити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уво́льмо | |
| 2 особа | уво́ль | уво́льте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уво́лю | уво́лимо, уво́лим |
| 2 особа | уво́лиш | уво́лите |
| 3 особа | уво́лить | уво́лять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уво́лив | уво́лили |
| жін.р. | уво́лила | |
| сер.р. | уво́лило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уво́лений | ||
| Безособова форма | ||
| уво́лено | ||
| Дієприслівник | ||
| уво́ливши | ||