| | |
| увінча́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | увінча́тися, увінча́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | увінча́ймося, увінча́ймось |
| 2 особа | увінча́йся, увінча́йсь | увінча́йтеся, увінча́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увінча́юся, увінча́юсь | увінча́ємося, увінча́ємось, увінча́ємся |
| 2 особа | увінча́єшся | увінча́єтеся, увінча́єтесь |
| 3 особа | увінча́ється | увінча́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | увінча́вся, увінча́всь | увінча́лися, увінча́лись |
| жін.р. | увінча́лася, увінча́лась |
| сер.р. | увінча́лося, увінча́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| увінча́вшись |
