| | |
| уві́нчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уві́нчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уві́нчуймо |
| 2 особа | уві́нчуй | уві́нчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уві́нчуватиму | уві́нчуватимемо, уві́нчуватимем |
| 2 особа | уві́нчуватимеш | уві́нчуватимете |
| 3 особа | уві́нчуватиме | уві́нчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уві́нчую | уві́нчуємо, уві́нчуєм |
| 2 особа | уві́нчуєш | уві́нчуєте |
| 3 особа | уві́нчує | уві́нчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уві́нчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уві́нчував | уві́нчували |
| жін. р. | уві́нчувала |
| сер. р. | уві́нчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уві́нчувавши |
