| | |
| уві́рчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уві́рчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уві́рчуймо |
| 2 особа | уві́рчуй | уві́рчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уві́рчуватиму | уві́рчуватимемо, уві́рчуватимем |
| 2 особа | уві́рчуватимеш | уві́рчуватимете |
| 3 особа | уві́рчуватиме | уві́рчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уві́рчую | уві́рчуємо, уві́рчуєм |
| 2 особа | уві́рчуєш | уві́рчуєте |
| 3 особа | уві́рчує | уві́рчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уві́рчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уві́рчував | уві́рчували |
| жін. р. | уві́рчувала |
| сер. р. | уві́рчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уві́рчувавши |
