| | |
| увіря́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (переконуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | увіря́тися, увіря́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | увіря́ймося, увіря́ймось |
| 2 особа | увіря́йся, увіря́йсь | увіря́йтеся, увіря́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увіря́тимуся, увіря́тимусь | увіря́тимемося, увіря́тимемось, увіря́тимемся |
| 2 особа | увіря́тимешся | увіря́тиметеся, увіря́тиметесь |
| 3 особа | увіря́тиметься | увіря́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увіря́юся, увіря́юсь | увіря́ємося, увіря́ємось, увіря́ємся |
| 2 особа | увіря́єшся | увіря́єтеся, увіря́єтесь |
| 3 особа | увіря́ється | увіря́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| увіря́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | увіря́вся, увіря́всь | увіря́лися, увіря́лись |
| жін. р. | увіря́лася, увіря́лась |
| сер. р. | увіря́лося, увіря́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| увіря́вшись |
