| | |
| уві́чнитися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уві́чнитися, уві́чнитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уві́чнімося, уві́чнімось, уві́чнімся |
| 2 особа | уві́чнися, уві́чнись | уві́чніться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уві́чнюся, уві́чнюсь | уві́чнимося, уві́чнимось, уві́чнимся |
| 2 особа | уві́чнишся | уві́чнитеся, уві́чнитесь |
| 3 особа | уві́чниться | уві́чняться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | уві́чнився, уві́чнивсь | уві́чнилися, уві́чнились |
| жін.р. | уві́чнилася, уві́чнилась |
| сер.р. | уві́чнилося, уві́чнилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уві́чнившись |
