| | |
| угодо́вуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | угодо́вуватися, угодо́вуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | угодо́вуймося, угодо́вуймось |
| 2 особа | угодо́вуйся, угодо́вуйсь | угодо́вуйтеся, угодо́вуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угодо́вуватимуся, угодо́вуватимусь | угодо́вуватимемося, угодо́вуватимемось, угодо́вуватимемся |
| 2 особа | угодо́вуватимешся | угодо́вуватиметеся, угодо́вуватиметесь |
| 3 особа | угодо́вуватиметься | угодо́вуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угодо́вуюся, угодо́вуюсь | угодо́вуємося, угодо́вуємось, угодо́вуємся |
| 2 особа | угодо́вуєшся | угодо́вуєтеся, угодо́вуєтесь |
| 3 особа | угодо́вується | угодо́вуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| угодо́вуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | угодо́вувався, угодо́вувавсь | угодо́вувалися, угодо́вувались |
| жін. р. | угодо́вувалася, угодо́вувалась |
| сер. р. | угодо́вувалося, угодо́вувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| угодо́вувавшись |
