| | | | |
| угомо́нюваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | угомо́нюваний | угомо́нювана | угомо́нюване | угомо́нювані |
| родовий | угомо́нюваного | угомо́нюваної | угомо́нюваного | угомо́нюваних |
| давальний | угомо́нюваному | угомо́нюваній | угомо́нюваному | угомо́нюваним |
| знахідний | угомо́нюваний, угомо́нюваного | угомо́нювану | угомо́нюване | угомо́нювані, угомо́нюваних |
| орудний | угомо́нюваним | угомо́нюваною | угомо́нюваним | угомо́нюваними |
| місцевий | на/в угомо́нюваному, угомо́нюванім | на/в угомо́нюваній | на/в угомо́нюваному, угомо́нюванім | на/в угомо́нюваних |
