| уко́лотий1 – дієприкметник | ||||
| (поранений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | уко́лотий | уко́лота | уко́лоте | уко́лоті |
| родовий | уко́лотого | уко́лотої | уко́лотого | уко́лотих |
| давальний | уко́лотому | уко́лотій | уко́лотому | уко́лотим |
| знахідний | уко́лотий, уко́лотого | уко́лоту | уко́лоте | уко́лоті, уко́лотих |
| орудний | уко́лотим | уко́лотою | уко́лотим | уко́лотими |
| місцевий | на/в уко́лотому, уко́лотім | на/в уко́лотій | на/в уко́лотому, уко́лотім | на/в уко́лотих |