| | |
| уко́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (робити рівною поверхню, їздячи котком) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уко́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уко́чуймо |
| 2 особа | уко́чуй | уко́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уко́чуватиму | уко́чуватимемо, уко́чуватимем |
| 2 особа | уко́чуватимеш | уко́чуватимете |
| 3 особа | уко́чуватиме | уко́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уко́чую | уко́чуємо, уко́чуєм |
| 2 особа | уко́чуєш | уко́чуєте |
| 3 особа | уко́чує | уко́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уко́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уко́чував | уко́чували |
| жін. р. | уко́чувала |
| сер. р. | уко́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уко́чувавши |
