| | |
| українізува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | українізува́тися, українізува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | українізу́ймося, українізу́ймось |
| 2 особа | українізу́йся, українізу́йсь | українізу́йтеся, українізу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | українізува́тимуся, українізува́тимусь | українізува́тимемося, українізува́тимемось, українізува́тимемся |
| 2 особа | українізува́тимешся | українізува́тиметеся, українізува́тиметесь |
| 3 особа | українізува́тиметься | українізува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | українізу́юся, українізу́юсь | українізу́ємося, українізу́ємось, українізу́ємся |
| 2 особа | українізу́єшся | українізу́єтеся, українізу́єтесь |
| 3 особа | українізу́ється | українізу́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| українізу́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | українізува́вся, українізува́всь | українізува́лися, українізува́лись |
| жін. р. | українізува́лася, українізува́лась |
| сер. р. | українізува́лося, українізува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| українізува́вшись |
