| умня́тий – дієприкметник | ||||
| (ум’ятий) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | умня́тий | умня́та | умня́те | умня́ті |
| родовий | умня́того | умня́тої | умня́того | умня́тих |
| давальний | умня́тому | умня́тій | умня́тому | умня́тим |
| знахідний | умня́тий, умня́того | умня́ту | умня́те | умня́ті, умня́тих |
| орудний | умня́тим | умня́тою | умня́тим | умня́тими |
| місцевий | на/в умня́тому, умня́тім | на/в умня́тій | на/в умня́тому, умня́тім | на/в умня́тих |
| [діал.] | ||||