| умо́вно-наслідко́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | умо́вно-наслідко́вий | умо́вно-наслідко́ва | умо́вно-наслідко́ве | умо́вно-наслідко́ві |
| родовий | умо́вно-наслідко́вого | умо́вно-наслідко́вої | умо́вно-наслідко́вого | умо́вно-наслідко́вих |
| давальний | умо́вно-наслідко́вому | умо́вно-наслідко́вій | умо́вно-наслідко́вому | умо́вно-наслідко́вим |
| знахідний | умо́вно-наслідко́вий | умо́вно-наслідко́ву | умо́вно-наслідко́ве | умо́вно-наслідко́ві |
| орудний | умо́вно-наслідко́вим | умо́вно-наслідко́вою | умо́вно-наслідко́вим | умо́вно-наслідко́вими |
| місцевий | на/в умо́вно-наслідко́вому, умо́вно-наслідко́вім | на/в умо́вно-наслідко́вій | на/в умо́вно-наслідко́вому, умо́вно-наслідко́вім | на/в умо́вно-наслідко́вих |