| умо́вчати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | умо́вчати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | умо́вчмо | |
| 2 особа | умо́вч | умо́вчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | умо́вчу | умо́вчимо, умо́вчим |
| 2 особа | умо́вчиш | умо́вчите |
| 3 особа | умо́вчить | умо́вчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | умо́вчав | умо́вчали |
| жін.р. | умо́вчала | |
| сер.р. | умо́вчало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| умо́вчаний | ||
| Безособова форма | ||
| умо́вчано | ||
| Дієприслівник | ||
| умо́вчавши | ||