| унао́чнити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | унао́чнити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | унао́чнімо, унао́чнім | |
| 2 особа | унао́чни | унао́чніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | унао́чню | унао́чнимо, унао́чним |
| 2 особа | унао́чниш | унао́чните |
| 3 особа | унао́чнить | унао́чнять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | унао́чнив | унао́чнили |
| жін.р. | унао́чнила | |
| сер.р. | унао́чнило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| унао́чнений | ||
| Безособова форма | ||
| унао́чнено | ||
| Дієприслівник | ||
| унао́чнивши | ||