| упада́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (падати, занепадати; працювати старанно, з великою сумлінністю; турбуватися, піклуватися; домагатися чиєїсь прихильності; личити, належати – діал.) | ||
| Інфінітив | упада́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упада́ймо | |
| 2 особа | упада́й | упада́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упада́ю | упада́ємо, упада́єм |
| 2 особа | упада́єш | упада́єте |
| 3 особа | упада́є | упада́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | упада́в | упада́ли |
| жін.р. | упада́ла | |
| сер.р. | упада́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| упада́вши | ||