| | |
| упада́ти1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (падати, занепадати; працювати старанно, з великою сумлінністю; турбуватися, піклуватися; домагатися чиєїсь прихильності; личити, належати – діал.) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | упада́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | упада́ймо |
| 2 особа | упада́й | упада́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упада́ю | упада́ємо, упада́єм |
| 2 особа | упада́єш | упада́єте |
| 3 особа | упада́є | упада́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | упада́в | упада́ли |
| жін.р. | упада́ла |
| сер.р. | упада́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| упада́вши |
