| упе́рти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору) | ||
| Інфінітив | упе́рти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упрі́мо, упрі́м, увіпрі́мо, увіпрі́м | |
| 2 особа | упри́, увіпри́ | упрі́ть, увіпрі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упру́, увіпру́ | упремо́, упре́м, увіпремо́, увіпре́м |
| 2 особа | упре́ш, увіпре́ш | упрете́, увіпрете́ |
| 3 особа | упре́, увіпре́ | упру́ть, увіпру́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | упе́р | упе́рли |
| жін.р. | упе́рла | |
| сер.р. | упе́рло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| упе́рши | ||